Велес

 Слов'янський Бог Велес відомий і тим, хто мало знайомий зі слов'янською міфологією взагалі. Шанування Бога Велеса пов'язано з тим, що він втілює одночасно всі сили трьох Світів – саме такий був задум Рода-Творця відносно нього. Саме тому вплив Бога Велеса великий на життя і смерть людську. Бог Велес шанується як покровитель природи, управитель диких і домашніх тварин, словом, від його сили залежить явне благополуччя людей. Крім того, вважається, що саме Бог Велес допомагає Душам померлих потрапити в білу нав і потім переводить через річку Березину Душі дітей для народження в Яві. По всьому, Бог Велес, який є Богом Мудрості і Магії, займає особливе місце в пантеоні слов'янських Богів.

Велес, Волос (давньорус. Велесъ, Волосъ) – бог торгівлі, музики, мистецтва, поезії, та підземного світу в слов'янській міфології. Можливо був опікуном худоби та асоціюється із багатством та магічними силами світу духів. Культувався переважно у північних слов'ян, антагоніст Перуна та, опісля хрещення Русі, праобраз Сатани. Не входив до пантеону Володимира на Старокиївській горі, натомість капище Велеса розміщувалося на Подолі поблизу торгової пристані Почайни.

У давньоруських джерелах Велес називався (скотським богом) та богом матеріального достатку (у старовину посідання худобою вважалося ознакою достатку, давньорус. cкотъ означало і «худоба», і «багатство», «гроші»).

Велес зображувався зі сопілкою у руках, яку називають сопілкою миру. За легендою, коли між полянами і древлянами зчинилася така кривава січа «за межу», що побоїще не міг зупинити навіть Перун зі своїми блискавками. Тоді з'явився Велес і заграв на сопілці таку чарівну мелодію, що воїни обох сторін опустили мечі й побраталися.

У Слові о полку Ігоревім древній піснетворець Боян називається «Велесовим внуком». Цей епітет говорить про функції Велеса як бога поезії та обрядових пісень (видавці «Слова» прослідкували тут паралель зі «скотськими» функціями Велеса і робили висновок про культ священної поетичної тварини, аналога Пегаса).

Велеса також вважався помічником та заступником хліборобів. На початку жнив перші декілька дозрілих колосків залишали йому в дар нежатими, т. з. волоті. Коли дозрівали хліба, у полі робили закрутки, їх називали «Волосовою борідкою», тобто дарували пучок золотих колосків. На честь цієї «бороди» співали обрядових пісень. Так само на початку жнив перші дозрілі колоски присвячували Велесу - божеству, що доглядає за нивами.