Мокош

 Мокош, Макош (Мокоша) – богиня материнства, милосердя, щастя і нещастя, жіночої половини, гадань, рукоділля, покровителька джерел і святих колодязів, врожаю, охоронниця корів.

Деякі автори вважають Мокошу дружиною Велеса, та пов'язують її з потойбічним світом. Посередниця між небом і землею, а тому на весняних ритуальних рушниках завжди зображувалась з руками, піднятими до неба, джерела тепла та вологи (на відміну від літніх, де руки опущені до землі, що породила зерно, готове до нового врожаю). Мокоша — покровителька дощів та весняних обрядодійств, пов'язаних з ними, покровителька пологів і заступниця породіль. Символами Богині є прядка і веретено.

Мокош – богиня землі й рослинності. У її культі, очевидно, знайшов своє втілення образ прадавньої Великої Богині, володарки вологи. Загалом, як відомо, жінка асоціюється з водою, волога сприяє зародженню життя. Мокош – господиня й цариця водоплавних птахів, змій і жаб. У її володіннях, а отже, й під її владою, перебувають русалки й берегині. Вона – володарка риб, і теж може виступати в риб'ячому образі.

Мокош – покровителька прядіння і ткацтва. У слов'янських казках розповідається про матір сонця як про «віщу прялю», що нагадує про богиню неба ранніх землеробів. Прядіння – міфологічний мотив, пов'язаний із жіночими хтонічними персонажами, джерелом життя і смерті, долі, родючості. Шматок білої тканини — це атрибут богині. Мокош одержувала в жертву снопи льону та вишиті рушники, які вішали на деревах.

Вважали, що Мокуша (як іноді казали) з'являється в час Великого посту — відвідує оселі й наглядає за прялями. Коли жінки дрімають, а веретено все одно вертиться, кажуть, що то Мокуша їм пряде. Мокуша опікується і стриженням овець, тому на ніч у ножиці, якими стрижуть худібку, вкладають пасма вовни — жертву Мокуші.

Слов'янська Богиня Мокоша відома і улюблена, як ніхто інший. Це Богиня Долі і Магії, яка володіє нитками доль як чоловіків, так і жінок, людей і Богів. В силу великої дії і впливу на добробут людей, шанування Богині Мокоші змішалося з культом Богині Мати сира Земля. Але Мокош – це подателька благ у великому значенні, на всю родову лінію, а Мати сира Земля – ​​більш «приземлене» благополуччя, на конкретний період. У міфології немає згадки того, що Бог Род, який створив Світи, Богів, коли–небудь створив Богиню Мокош. Це замовчування може свідчити про те, що Богиня Мокоша – сила, що прийшла ззовні.

Велес

 Слов'янський Бог Велес відомий і тим, хто мало знайомий зі слов'янською міфологією взагалі. Шанування Бога Велеса пов'язано з тим, що він втілює одночасно всі сили трьох Світів – саме такий був задум Рода-Творця відносно нього. Саме тому вплив Бога Велеса великий на життя і смерть людську. Бог Велес шанується як покровитель природи, управитель диких і домашніх тварин, словом, від його сили залежить явне благополуччя людей. Крім того, вважається, що саме Бог Велес допомагає Душам померлих потрапити в білу нав і потім переводить через річку Березину Душі дітей для народження в Яві. По всьому, Бог Велес, який є Богом Мудрості і Магії, займає особливе місце в пантеоні слов'янських Богів.

Велес, Волос (давньорус. Велесъ, Волосъ) – бог торгівлі, музики, мистецтва, поезії, та підземного світу в слов'янській міфології. Можливо був опікуном худоби та асоціюється із багатством та магічними силами світу духів. Культувався переважно у північних слов'ян, антагоніст Перуна та, опісля хрещення Русі, праобраз Сатани. Не входив до пантеону Володимира на Старокиївській горі, натомість капище Велеса розміщувалося на Подолі поблизу торгової пристані Почайни.

У давньоруських джерелах Велес називався (скотським богом) та богом матеріального достатку (у старовину посідання худобою вважалося ознакою достатку, давньорус. cкотъ означало і «худоба», і «багатство», «гроші»).

Велес зображувався зі сопілкою у руках, яку називають сопілкою миру. За легендою, коли між полянами і древлянами зчинилася така кривава січа «за межу», що побоїще не міг зупинити навіть Перун зі своїми блискавками. Тоді з'явився Велес і заграв на сопілці таку чарівну мелодію, що воїни обох сторін опустили мечі й побраталися.

У Слові о полку Ігоревім древній піснетворець Боян називається «Велесовим внуком». Цей епітет говорить про функції Велеса як бога поезії та обрядових пісень (видавці «Слова» прослідкували тут паралель зі «скотськими» функціями Велеса і робили висновок про культ священної поетичної тварини, аналога Пегаса).

Велеса також вважався помічником та заступником хліборобів. На початку жнив перші декілька дозрілих колосків залишали йому в дар нежатими, т. з. волоті. Коли дозрівали хліба, у полі робили закрутки, їх називали «Волосовою борідкою», тобто дарували пучок золотих колосків. На честь цієї «бороди» співали обрядових пісень. Так само на початку жнив перші дозрілі колоски присвячували Велесу - божеству, що доглядає за нивами.

Хорс

 Слов'янський Бог Хорс – Бог Прави, якого, на щастя, ми бачимо у нашому світі на небосхилі. Коли ви дивитеся на Сонце, на його образ, що світиться, ви бачите прояв слов'янського Бога Хорса. Є і інші сонячні Боги (Коляда, Ярило, Купало, Авсень), і Бог білого світу Білобог, і Бог відбитого світла Дажбог, але тільки Бог Хорс – те саме Сонце в його тілесному явному виді. Красиві казки про Бога Хорса оповідають про те, що колись Род–творець віддав під його управління день, і кожен божий ранок Бог Хорс виїжджає на своїй виблискуючій колісниці на небо, і кожен вечір закінчує тим, що в чорному човні, по чорній підземній річці повертається у свої хороми – для того, щоб вранці знову світити і дати тепло всьому живому на землі. 

Семаргл

 Слов'янський Бог Семаргл – стихійний Бог Вогню, втілення сил вогню земного і вогню небесного. За слов'янською міфологією Семаргл – син могутнього Сварога, народженого ним під час першої битви Прави і Нави, брат–близнюк Бога вітру Стрибога. Бог Семаргл тим самим – один з найстаріших Богів, володар всього вогню. До Бога Семаргла звертаються, як до явної стихії, що допомагає людині жити в злагоді з Природою. 

Мара

 Мара - богиня зла, темної ночі, ворожнечі, смерті. Мара - донька Чорнобога, яка сіє на землі чвари, брехню, недуги. Удень її ніхто не бачить, а вночі вона творить свої темні справи, ходить з мертвою головою під пахвою попід хатами й вигукує імена господарів - хто відгукнеться, той умирає. У Мари замість очей - гнилі запалені очиці. У неї є дочки-маренята, які народилися внаслідок злягання з лютим Змієм. Вони також приносять людині неймовірні душевні страждання, численні хвороби і смерть. Темні душі Мара провалює в підземне царство, де вони стають слугами Чорнобога. Ще й досі в народі можна почути лайку: "Іди до мари! Щоб тебе мара взяла!" або "А, нема на тебе мари!" У Велесовій книзі читаємо: "Се б то Мар іде на них і Мор. Се двоє візьмуть сили їхні і змечуть їх під мечі наші". 

Войтович В. М. - "Українська міфологія"

Лада

 Слов'янська Богиня Лада – Мати Богів, дружина Бога Сварога. Для слов'ян ця Богиня стала втіленням всього самого світлого, доброго, що може бути в сім'ї – лад між подружжям, ладні діти, благополуччя в родині. Наймиліша, милосердна і зрозуміла слов'янська Богиня. Коли ми думаємо про слов'янську жінку – дружину, матір, сестру – то найкращим буде лик Божественної Матері Лади.

Ярило

 Слов'янський Бог Ярило – слов'янський Бог весняного Сонця, син Бога Велеса. Про Бога Ярила збереглося багато міфологічних уявлень, головним чином тому, що в народі його шанування ховалося під культом св.Георгія. Бог Ярило, таким чином, виявляється як весняне сонце, що дає початок сходам, як оберігаюча сила Природи втілення сили любові і життя. Бог Ярило відомий як покровитель чоловіків і, що цікаво, як повелитель вовків. 

Род

 Род – бог Всесвіту та всіх інших богів у слов'янській міфології. У політеїстичному пантеоні слов'янських богів Род є головним божеством, прабатьком, джерело всього сущого, першоосновою. За слов'янською міфологією, Бог Род – не зовсім Вищий Творець всесвіту; він саме той, який створив три світу, в якому існують наші тіла і душі. Бог Род – той, який створив світовий порядок і підтримує правила, він – та сила, яка надає сенс нашому існуванню. Саме він створив Богів і надав їм різні прояви.

Стрибог

 Слов'янський Бог Стрибог – стихійний Бог Повітря, втілення вітрів, овіває матінку Землю. За слов'янською міфологією Стрибог – син могутнього Сварога, народженого ним під час першої битви Прави і Нави. Ця знаменита битва відбулася, коли Род задумав розділити Богів для різних завдань. В ту пору Сварог ударив своїм молотом по каменю Алатир, і з цих іскор народилися два брата–близнюка: Стрибог, Бог Вітру і Семаргл, Бог Вогню. Бог Стрибог тим самим – один з найстаріших Богів. До Бога Стрибога звертаються, як до явної стихії, що допомагає людині жити в злагоді з Природою. 

Сварог

 Сварог.

Слов'янський бог–коваль, батько Перуна і дід Дажбога. На думку деяких дослідників – верховний бог східних слов'ян, небесний вогонь. Слов'янський Бог Сварог – перш за все, Бог–Коваль. Всі ковалі на Русі, крім визнаної тілесної сили, вважалися наділеними небаченими надлюдськими якостями – вони могли творити те, що робило життя краще. Для наших предків це творіння виражалося в простих приземлених, але необхідних для життя знаряддях – соха, плуг, вила, кочерга, металевий посуд, підкова і частини упряжі, металеві прикраси – обереги і, в разі необхідності, – зброя.

Так і Бог Сварог, Бог–Коваль наділявся, крім сили можливістю творити нове, небачене раніше. Сварог в силу своєї первозданності, близькості до Роду–Творця і могутньої творчої сили, очолює Богів Прави, являючись нам і іншою своєю стороною – Богом Справедливості.

Чорнобог

Слов'янський Бог Чорнобог сприймається деким як злодій і ворог людства. Вважається, що брат–близнюк світлого Бога Білобога, який втілює все світле і добре, Чорнобог втілює протилежне – темряву і зло. Це занадто просте і невірне уявлення про дві протилежності. Так в парі Хорс–Дівія, або Дажбог–Тара можна знайти світло і темряву. Але хто сказав, що це добро і зло? Уявлення про Чорнобога буде вірним, якщо про нього думати як про руйнівну основу наших світів, яка бере на себе роль руйнівника старого і віджилого. Чорнобог – керуюча сила в Світі Нави, і саме тому він шанувався нашими предками нарівні з Білобогом. 

Жива

 Слов'янська Богиня Жива – чудова дочка Богині Лади. Дружина Бога Дажбога, від дітей її пішли слов'янські роди. Богиня Жива для слов'ян – як ковток живої води, що вливає в людину можливість жити, любити, народжувати собі подібних. Це уособлення потоку життєвих сил, які дозволяють дитині вирости, юнакові і дівчині – стати батьком і матір'ю. Від звернення до Богині Живи затягуються рани, повертається здоров'я, вливається радість життя. Словом, це Богиня, що несе Життя. 

Вишень

Вишень у слов'ян - це Бог всього Всесвіту. Він є первинним проявом Бога Рода прабатьком, однією з іпостасей божеств Вишнього Триглава. Цей Верховний Бог здатний трьома кроками пройти весь космогонічний Світ, про що розповідається в індійських Ведах. Якщо згадати родовід божественної Особи, то Вишеня шанують батьком Бога Рода - Творця.

Слов'янський Бог Вишень нашими предками шанувався як верховне божество далеких світів. Його стихією є вільний політ творчості, сили, волі і простору для духу і душі.

Дух і душа у слов'ян могли усвідомлюватися єдиним поняттям - атманом у людей і Атманом всієї Світобудови, вселенською Душею. Під останнім часто розуміли саме Вишнього Бога (Всевишнього Бога), а це означає, що Вишень для слов'ян - це Душа Всесвіту і всіх Світів, Атман всього. А люди, тварини, птахи та інші сутності - його прояви.

Наші предки слов'яни шанували Вишеня як Бога, який здатний вирішувати будь-які суперечки, бути справедливим Вселенським Суддею.

Слов'янський Бог Вишень, як передають міфи, буває суворим і нетерпимим до тих, хто порушує гармонію і порядок. Він може покарати тих людей, які навмисно Правду видають за Кривду, спотворюють шляхи Мудрості і вдосконалення, розвитку духу.

І, навпаки, Верховний Суддя ставиться дуже доброзичливо і навіть допомагає тим, хто захищає справедливість і спрямовується до духовного розвитку.

Знання Вед давали нашим предкам усвідомлення того, що в тілесному світі ще люди здатні змінитися і виправити кривизни шляхів своїх. Але якщо душа потрапляє в Нав, то вже виправити нічого не можна, доведеться перероджуватися знову, щоб поправляти наслідки своїх помилок, проходити уроки.

Дажбог

 Слов'янського Бога Дажбога багато хто знає по відомому твердженню в «Слові о полку Ігоревім»: «Ми–внуки Дажбога!». Вважається, що від шлюбу Бога Дажбога і Богині Живи народився Арій, від якого пішли роди слов'янські. Шанували Бога Дажбога як прародителя роду слов'ян, як воїна–захисника, але більш за все – як божество світла, родючості і, як наслідок, життєвих благ. Саме в прояві сонячного відбитого світла ми бачимо Бога Дажбога. Дехто вважає, що ім'я слов'янського Бога Дажбога пов'язано з дощем, але це не вірно. Ім'я цього Бога – похідне від «Дай Боже». 

Перун №2

 Слов'янський Бог Перун – грізний син Сварога–коваля і Лади, Небесної Матері. Могутній захисник Яви, Бог–громовержець. Бог Перун – один з найвідоміших слов'янських Богів, його шанують як покровителя воїнів, захисника Миру Яви. Передають розповіді про різні діяння Бога Перуна, одне з найважливіших – бій з породженням Хаосу, Скипер Змієм. Відомо багато знаків з силою цього слов'янського Бога, свято Перуна зараз відзначають як день військової виправи. Явище Перуна ми бачимо під час грози – блискучі блискавки і небесний грім.